ЕКОНОМІЧНІ ІНДИКАТОРИ ЯК РИТОРИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ НАУКИ

Автор

, доктор економічних наук, доцент, професор, Харків, пл. Свободи, 4
ORCID ID: 0000-0001-9241-9842
, кандидат фізико-математичних наук, доцент, Харків, Фрунзе, 21
ORCID ID: 0000-0003-2578-1109
, доктор економічних наук, доцент,, Харків, пл. Свободи, 4
ORCID ID: 0000‑0003‑4035‑3188

В рубрицi

Економічна теорія;

Підписано до друку

22.02.2019

Номер випуску

2019 - № 1 (36)

Cторінка

42-56

Тип статті

Наукова стаття

Код УДК

330.101.8:808]:316.77

ISSN print

2411-5584

Анотація

Постановка проблеми. Будучи неодмінним і обов’язковим атрибутом будь-якого економічного дослідження, економічні індикатори прийнято вважати такою системою кількісних характеристик об’єкта дослідження, що надає про нього достовірне уявлення. Тобто індикатори мають сформувати надійну інформаційну основу щодо вироблення та реалізації господарських та політичних рішень економічних акторів, і, таким чином, виступають факторами зниження невизначеності та мінімізації ризиків діяльності акторів. У той же час, з іншого боку, економічні індикатори можуть
викривлювати реальну дійсність та/або використовуватися як засіб зовнішнього тиску на акторів з метою реалізації не їхніх особистих інтересів, а власних інтересів продуцентів інформації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті проаналізовано сучасні напрями критики існуючих наразі підходів і методик щодо економічних вимірювань і розрахунку індикаторів:
– з точки зору міжнародної практики порівняльних досліджень соціально-економічного розвитку країн (критика методики визначення та розрахунку ВВП, а також його похідних у Доповіді Комісії, створеної на замовлення Ніколя Саркозі (Nicolas Sarkozy), з нобелівських лауреатів Джозефа Стігліца (Joseph E. Stiglitz), Амартья Сена (Amartya Sen) і Жана-Поля Фітуссі (Jean-Paul Fitoussi);
– з точки зору макроекономічних оцінок збалансованості і пропорцій розвитку країн (оцінки нобелівського лауреата Василя Леонтьєва (Wassily Leontief);
– з точки зору економетрики (погляди Крістофера Догерті (Christopher Dougherty);
– з точки зору практики моніторингу та аудиту фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання на різних рівнях – від окремої фірми до держави в цілому (власні висновки авторів).
Формулювання цілей. Виходячи з цього, розкриття двоїстої природи економічних індикаторів, аналіз їх ролі і значення як у системі економічних наук, так і у господарсько-політичній та соціально-культурній практиці суспільства, можна віднести до важливих і актуальних проблем економічної науки, що і визначило вибір проблематики цієї публікації.
Виклад основного матеріалу. У статті послідовно обґрунтовується положення про те, що найбільш адекватною методологічною основою дослідження і інтерпретації економічних індикаторів є риторична концепція методу економічної науки, що була запропонована американським методологом економічної науки Дейдрою Макклоскі (Deirdre N. McCloskey).
Проаналізовані та проілюстровані на прикладах найбільш поширені риторичні прийоми, які пов’язані з використанням та інтерпретацією економічних індикаторів.
Надано порівняльні характеристики фінансування вищої освіти в різних країнах світу і доведено, що, інтерпретуючи результативність і ефективність фінансування вищої освіти, можна дійти протилежних – альтернативних висновків щодо того, ефективно чи, навпаки, неефективно здійснюється фінансування освіти у тій чи іншій країні.
На прикладі «аудиторського скандалу XXI століття», в якому були замішані найбільша американська енергетична компанія «Енрон» (Enron Corporation) і одна з п’яти провідних американських консалтингових і аудиторських фірм «Артур Андерсен» (Arthur Andersen & Co) розглянуто, як вміле маніпулювання показниками, процедурами і регламентами фінансового аудиту дозволило протягом декількох років абсолютно невірно представляти перед акціонерами «Енрона» реальний стан компанії з метою особистого збагачення керівництва «Енрона» і представників компанії-аудитора.
На основі аналізу фінансової кризи в Росії (1998) продемонстровано, як використання усталених в усьому світі методик оцінки фінансової стійкості банків може призводити до отримання абсолютно недостовірних результатів, що викривлюють реальну дійсність. Визначено, що методики вводили громадськість в оману, оскільки першими збанкрутували ті банківські установи, які за оціночними індикаторами цих методик було визначено як найбільш надійні та стійкі.
Висновки. На основі аналізу теорії і практики використання економічних індикаторів обґрунтовано загальний висновок про те, що економічні індикатори можуть і розраховуватися, і інтерпретуватися по‑різному, аж до альтернативних висновків. Тобто на практиці індикатори виступають як інструменти риторики – переконання, впливу на осіб, що приймають рішення у фінансово-господарській діяльності, у бажаному для продуцентів інформації (розробників індикаторів) напряму.
Коротка анотація статті
Анотація. Розкрито зміст економічних індикаторів як системи кількісних характеристик, що описують функціонування і розвиток економічної системи. Визначено їх роль і значення, як у системі економічних наук, так і у господарсько-політичній та соціально-культурній практиці суспільства. Розкрито їх двоїсту природу. Визначено, що, з одного боку, вони формують інформаційну основу щодо вироблення та реалізації господарських та політичних рішень економічних акторів, тобто виступають факторами зниження невизначеності та мінімізації ризиків діяльності акторів. У той же час, з другого боку, вони можуть спотворювати реальну дійсність та / або використовуватися як засіб зовнішнього тиску на акторів з метою реалізації не їхніх особистих інтересів, а у власних інтересах продуцентів інформації. Виходячи з цього, обґрунтований загальний висновок про те, що найбільш продуктивною методологічною основою дослідження і інтерпретації економічних індикаторів є риторична концепція методу економічної науки. Проаналізовані та проілюстровані на прикладах найбільш поширені риторичні прийоми, які пов’язані з використанням та
інтерпретацією економічних індикаторів.

Ключові слова

економічні індикатори, презентація економічних даних, економічна методологія, економіка як риторика, міждисциплінарні дослідження в соціальних науках.

Рецензент

Зовнішній рецензент

Article in PDF

42-56

Список літератури

Aristotle (2009). Rhetoric. Knutsford, UK: A&D Publishing.
Blaug, M. (1990). Economic Theory in Retrospect. Kambridge, N.Y.: Cambridge University Press.
Dembinski, P., Lager, C., Cornford, A., & Bonvin, J.-M. (Ed.). (2006). Enron and World Finance. A Case Study in Ethics. Houndmills, Basingstoke, UK: Palgrave Macmillan.
Dougherty, Ch. (2011). Introduction to Econometrics. 4th edition. N.Y., L.: Oxford University Press.
Global Education Digest 2005. Comparing Education Statistics Across the World. (2005). Montreal, Quebec: UNESCO Institute for Statistics.
Global University Network for Innovation (GUNI). (2006). Higher Education in the World 2006. The Financing of Universities (Guni Series on the Social Commitment of Universities). Houndmills, Basingstoke, UK: Palgrave Macmillan.
Hamilton, G. G., & Feenstra, R. (2001). The Organization of Economies. The New Institutionalism in Sociology. Stanford, CA.: Stanford University Press.
Human Development Report 2005. International cooperation at a crossroads Aid, trade and security in an unequal world. (2005). N.Y.: UNDP.
Leontief, W. (1982). Academic Economics [Letters]. Business Week, July, 217(4555), 104-107.
Mäki, U. (2013). Mark Blaug’s unrealistic crusade for realistic economics. Erasmus Journal for Philosophy and Economics, 6(3), 87–103.
Mantegna, R. N., & Stanley, H. E. (2000). An Introduction to Econophysics. Correlations and Complexity in Finance. Cambridge: Cambridge University Press.
McCloskey, D. N. (1998). The Rhetoric of Economics. Second ed. Madison: University of Wisconsin Press.
Navajas, M. C., & Thegeya, A. (2013). Financial Soundness Indicators and Banking Crises Prepared. Retrieved from https://www.imf.org/en/Publications/WP/Issues/2016/12/31/Financial-Soundness-Indicators-and-Banking-Crises-41168.
Nikitin, S. M. (1975). Ekonomicheskaya entsiklopediya. Politicheskaya ekonomiya [Economic Encyclopedia. Political Economy]. Moskva: Sovetskaya entsiklopediya [in Russian].
OECD (2018). The High-Level Expert Group on the Measurement of Economic Performance and Social Progress (HLEG). Retrieved from https://www.oecd.org/statistics/measuring-economic-social-progress/aboutthehigh-levelexpertgroup.htm.
Salmon, M. H. (1989). Explanation in the Social Sciences. Minnesota Studies in the Philosophy of Science, 13, 384-409.
Stiglitz, J. E., Sen, A., & Fitoussi, J. P. (2018). Report by the Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress. Retrieved from https://ec.europa.eu/eurostat/documents/118025/118123/Fitoussi+Commission+report.
The Russian Financial Crisis of 1998. An Analysis of Trends, Causes, and Implications (1999). Retrieved from https://www.everycrsreport.com/files/19990218_98578_353c595b8980dfeaab66aa782deab2898c3b6889.pdf.
Timoshenkov, I. V., & Naschokina, O. N. (2011). Metodologiya nauchnyih issledovaniy [Research Methodology]. Harkov: NTU «HPI» [in Russian].
Zarnowitz, V. (2018). Indicators: Types and Structure. The New Palgrave Dictionary of Economics. 3rd ed. L.: Palgrave Macmillan, 6278.

15.02.2019