РЕАЛІЗАЦІЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ І КОНТРОЛЮ ЗАНЕДБАНИХ ЗЕМЕЛЬ

Автор

, докторант, Сидоарджо, Індонезія

В рубрицi

Право;

Підписано до друку

27.05.2020

Номер випуску

2020 - № 2 (41)

Cторінка

128-144

Тип статті

Наукова стаття

Код УДК

349.414(594)

ISSN print

2411-5584

Анотація

Постановка проблеми. У 2014 році Національне земельне агентство Республіки Індонезія (BPN RI) зафіксувало, що близько 25 000 га було визнано занедбаними (покинутими) землями. Натомість глава BPN RI вважає, що кількість таких земель сягає 1,2 млн га, з них половина повинна бути зареєстрована як занедбані землі. Причому кількість занедбаної землі останнім часом збільшується, а зусилля щодо контролю та експлуатації занедбаних земель не забезпечують аграрної справедливості у процесі аграрних реформ.
Мета статті – здійснити юридичний аналіз реалізації земельної політики в галузі використання та контролю занедбаних земель.
Метод дослідження. У статті застосовується нормативно-юридичний підхід з використанням статутного підходу, концептуального підходу та тематичного дослідження шляхом збору первинних і вторинних юридичних матеріалів.
Виклад основного матеріалу. У статті послідовно розглядаються:
А. Загальна політика щодо використання земель у Республіці Індонезія.
В. Здійснення земельної політики та контролю за занедбаними землями.
C. Використання занедбаних земель як складова аграрної реформи.
D. Проблеми реалізації політики занедбаних земель та основні підходи до їх реалізації.
Автор дотримується думки, що земля є надбанням країни Індонезія, головною опорою національного та державного життя. Занедбана земля – це втрата можливостей для реалізації економічного потенціалу землі. Більше того, відмова від використання земельних ділянок негативно впливає на досягнення різних цілей програм розвитку, підриває продовольчу безпеку та національну економічну безпеку, порушує відносини справедливості та соціальну гармонію.
Водночас це й проблема реалізації своїх зобов’язань землевласниками. Нація надає права на землю або права управління правовласникам, якими вони мають керуватися не тільки у власних інтересах, а й з метою процвітання громадян, нації та держави. Основними проблемами, з якими фахівці органів місцевого самоврядування стикаються при контролі й використанні покинутої землі, є здійснення ідентифікації та інвентаризації землі відповідно до нормативних документів, реалізація цивільних прав колишнього правовласника та ін.
Висновки. Автор статті пропонує шляхи законодавчого регулювання використання занедбаних земель як складової державної (урядової) політики землекористування та сучасної аграрної реформи в Республіці Індонезія.
Коротка анотація до статті
Анотація. Автор здійснює юридичний аналіз реалізації земельної політики в галузі використання та контролю занедбаних земель у Республіці Індонезія. Послідовно розглядаються: загальна політика щодо використання земель у Республіці Індонезія; здійснення земельної політики і контролю за покинутими землями; використання занедбаних земель як складова аграрної реформи; проблеми реалізації політики занедбаних земель і основні підходи до їх вирішення. Особлива увага приділяється ролі регіонів і повноважень органів місцевого самоврядування в контролі, обліку й управлінні занедбаними землями в районі/місті.

Ключові слова

занедбана земля, закон, земельна політика, конституція, державне регулювання.

Рецензент

Зовнішній рецензент

Стаття у PDF

128-144

Список літератури

Kirk, M., Löffler, U. & Zimmermann, W. (1998). Land Tenure in Development Cooperation: Guiding Principles. Wiesbaden: GT2 GmbH.
Mahfud MD, M. (2006). Membangun Politik Hukum, Menegakkan Konstitusi. Jakarta: Pustaka LP3ES Indonesia.
Marzuki, P. M. (2005). Penelitian hukum. Kencana.
Mulyanto, B. & D. P. T. B. (2014). ’Reformasi Agraria dan Alih Fungsi Lahan’, in Agrinex Expo. Jakarta.
Nastiti, D. H. (2013). Penyelesaian Konflik Pertanahan di Kabupaten Nunukan Kalimatan Timur antara Masyarakat dengan Perusahaan Perkebunan dihubungkan dengan PP No. 11 tahun 2010. Padjajaran University.
Nurhasanah, L. (2012). Pelaksanaan Penertiban dan Pendayagunaan Tanah Terlantar di wilayah Kabupaten Karawang dalam rangka Reforma Agraria ditinjau dari PP No. 11 tahun 2010. Padjajaran University.
Nurlinda, I. (2009). Prinsip-prinsip Pembaruan Agraria: Perspektif Hukum. Jakarta: RajaGrafindo Persada.
Nurlinda, I. (2013). Monograf Hukum Agraria: Reforma Agraria untuk Kesejahteraa Rakyat dan Keadilan Agraria. Bandung: LoGoz Publishing bekerjasama dengan Pusat Studi Hukum Lingkungan dan Penataan Ruang Fakultas Hukum Unpad.
Nurlinda, I. (2014). ’Perbandingan Penanganan Tanah Terlantar di Kabupaten Tasikmalaya dan Kabupaten Sukabumi dalam Mewujudkan Ketahanan Pangan Provinsi Jawa Barat’, JURNAL HUKUM IUS QUIA IUSTUM. DOI: 10.20885/iustum.vol21.iss1.art7.
Nurlinda, I., Pujiwati, Y., & Ishak, S. M. (2013). ’Evaluasi Dampak Berlakunya Pp No. 11 Tahun 2010 Tentang Penertiban Dan Pendayagunaan Tanah Terlantar Terhadap Kebijakan Pengelolaan Tanah Pertanian Di Kabupaten Tasikmalaya’, Sosiohumaniora. DOI: 10.24198/sosiohumaniora.v15i1.5244.
Qanitat, F. (2014). BPN Catat 25.000 Ha Tanah Terlantar, Bisnis.com. Retrieved from https://ekonomi.bisnis.com/read/20140319/107/212169/bpn-catat-25.000‑ha-tanahterlantar (Accessed: 12 January 2015).
Sasmita, G. (2011). Penertiban dan Pendayagunaan Tanah Terlantar untuk Kemakmuran Rakyat di Kabupaten Sukabumi dihubungkan dengan PP No. 11 tahun 2010. Padjajaran University.
Sumardjono, M. S. W. (2010). Tanah untuk Kesejahteraan Rakyat. Yogyakarta: Bagian Hukum Agraria Fakultas Hukum UGM.
Suryadin, A. (2014). Penertiban dan Pendayagunaan Tanah Terlantar terhadap Lahan berstatus HGB di Kota Bandung dikaitkan dengan PP No. 11 tahun 2010 tentang Penertiban dan Pendayagunaan Tanah Terlantar. Padjajaran University.
Toha, K. (2012). ’BPN nyatakan 4,8 juta ha lahan terlantar’. Harian Media Indonesia, p. 4.
Winoto, J. (2007). Reforma Agraria: Mandat Politik, Konstitusi, dan Hukum dalam rangka mewujudkan Tanah untuk Keadilan dan Kesejahteraan Rakyat. Yogyakarta.

Код DOI

10.31359/2411-5584-2020-41-2-128

27.05.2020