МОДЕЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК ТЕНДЕНЦІЯ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА |
|||||
Автор |
 Остапенко Юлія Ігорівна, кандидат юридичних наук, асистент, Харків, Пушкінська, 77 |
||||
В рубрицi |
Право; | ||||
Signed print |
21.10.2016 | Issues number |
2016 - № 3 (26) | Page |
160-175 |
Type of articles |
Наукова стаття | Code UDK |
346.13.(094) | ISSN print |
2411-5584 |
Abstract |
Постановка проблеми. У статті проаналізовано поняття суб’єкта економічної діяльності, звернуто увагу на законодавче визначення останнього як суб’єкта господарювання. Проаналізовано юридичну природу видів суб’єктів господарювання та надано їх класифікацію, а також проілюстровано історичний досвід щодо формування останніх. Автором надано правову конфігурацію організаційно-правових форм господарювання та встановлено деякі окремі типи корпоративних об’єднань. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Деякі аспекти стосовно суб’єкта економічної діяльності у національній правовій науці почали формуватися ще у середині ХХ ст. на рівні вчених двох конкуруючих правових наук − цивільного права (частіше за все з точки зору її окремих різновидів) та господарського права (корпоративне право). Серед цих науковців-правників більшість аспектів було проілюстровано такими вченими, як: цивілістична думка − С. С. Алексєєв, В. І. Борисова, В. В. Бараненков, І. В. Спасибо-Фатєєва та ін.; господарська думка − В. К. Мамутов, Д. В. Задихайло, Г. Л. Знаменський, В. Л. Мусіяка, Е. Р. Кібенко, О. М. Вінник, В. С. Щербина, О. В. Бринцев, Д. І. Погрібний, О. П. Подцерковний, І. В. Лукач, К. О. Кочергіна та ін. Серед закордонних учених розробка цього питання почалась значно раніше, значний вклад у інститут організаційно-правових форм суб’єктів економічної діяльності внесли такі вчені, як: Ф. Істербрук, Д. Л. Фисчел, Ж. С. Давис та ін. У той же час зазначені науковці не приділили достатньої уваги як самому поняттю суб’єкта економічної діяльності, а з ним і проблемі еволюції розвитку організаційно-правових форм останнього, яке виступає ключовим фактором у процесі стабілізації правового забезпечення всіх існуючих на сьогодні форм його функціонування, адже виникнення у процесі розвитку ринкових відносин новітніх конфігурацій соціально-економічних інтересів призводить до неадаптованості правового забезпечення останніх. Формулювання цілей. Метою статті є розробка законодавчої концепції визначення змісту організаційно-правових форм суб’єктів економічної діяльності, удосконалення існуючого законодавства стосовно даного питання, а також конструювання більш корисних моделей організаційно-правових форм економічної діяльності. Виклад основного матеріалу. Із моменту проголошення України суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою починається новий етап її розвитку – побудова ринкової економіки. Саме в цей час на тлі ліквідації системи детективного планування й адміністративного управління економікою, цін державного регулювання, приватизаційного процесу влада і населення сподівалися на автоматичне функціонування, саморегулювання та правове забезпечення демократичних основ у економічній сфері, що, у свою чергу, стало однією з причин значних прорахунків і помилок у державній економічній політиці. Глобалізаційні процеси, кризові явища, поглиблення розвитку і розширення даних процесів по всіх сферах економіки, поява нових секторів останньої, а також зміни у структурі і динаміці вітчизняного соціального та політичного середовища закономірно призводять до процесу ускладнення структури економічного простору, а з ним узагалі економічних відносин, а також до появи в сучасних економічних відносинах різноманіття колективних утворень, кожне з яких має свій унікальний правовий статус. Багатоманітність та розмаїття організаційно-правових форм суб’єктів економічної діяльності ускладнює і, безумовно, призводить до тривожної картини – відсутності сталого правового забезпечення останніх. Такий стан речей створив невідворотні процеси у національній економіці, а саме процес концентрації капіталу, де інтегровані бізнес-групи (так звана «економічна еліта») вже займають монополістичне становище чи лідируючу позицію по майже всіх існуючих ключових сферах економічної системи. Таким чином, законодавча економічна політика створюється під ретельним наглядом останніх та правове формування нового механізму економічного розвитку включає саме їх інтереси, однак процеси виникнення і створення нових чи альтернативних ринків супроводжуються процесом зміни економічних інтересів у середовищі бізнес-еліти, але методи координації законодавчого процесу не змінюються. У цьому контексті актуалізується питання сучасного стану законодавчої розробленості організаційно-правових форм господарських організацій, особливо – холдингових компаній. Відсутність оптимальних методологічних підходів і теоретичних досліджень у праві щодо інституту організаційно-правових форм суб’єктів господарської діяльності та сучасних економічних реалій їх створення і функціонування на практиці є значною перепоною до формування адекватної законодавчої бази в економічному середовищі. Висновки. Звісно, дані твердження підкреслюють важливість дослідження категорії суб’єкта права, однак традиційний погляд на суб’єкта економічної діяльності приводить нас до того, що картина встановлення правової реальності у визначенні суб’єкта економічного права, по-перше, повинна починатися з питання його організаційно-правового забезпечення. Традиційний перелік організаційно-правових форм суб’єкта (мова йде про юридичну особу) економічної діяльності перебуває в постійному стані активної динаміки, адже кожна з даних категорій як у законодавчому, так і в науковому розумінні є нестатичною, оскільки активно розвивається стосовно ринкових відносин. Таким чином, в умовах відсутності на рівні існуючих законів України зведеного переліку всіх організаційно-правових форм як суб’єктів економічної, так і суб’єктів господарської діяльності, а також переліків юридичних осіб публічного і приватного права має під собою негативні наслідки, наприклад, державні реєстратори змушені користуватися Статистичним класифікатором організаційних форм суб’єктів економіки. Зазначений класифікатор є не нормативно-правовим, а нормативно-технічним актом і, на жаль, недосконалим. Зокрема, з назви цього акта випливає, що він стосується організаційних форм суб’єктів економіки, але поряд з господарюючими суб’єктами в ньому опинилися політичні партії, громадські організації, профспілки, релігійні організації і навіть органи державної влади й органи місцевого самоврядування, які безпосередньо не можуть бути віднесені до суб’єктів економіки, тим більше що останнє поняття у законодавстві не визначене. Окрім цього, у класифікаторі в якості організаційно-правових форм фігурує значна кількість узагальнюючих категорій, які не позначають конкретних юридичних осіб, а використовуються для позначення окремих груп юридичних осіб, як-от: «державне підприємство», «господарське товариство», «релігійні організації» та ін. Тобто, іншими словами, тут ми бачимо ту саму відсутність єдиного підходу до визначення організаційно-правових форм юридичних осіб, що і в згаданих вище законодавчих актах. Це тягне за собою проблеми на практиці. Наприклад, якщо виникає необхідність створити благодійний фонд, державні реєстратори часто змушують засновників зазначити у реєстраційній картці і в статуті найменування на зразок «Благодійна організація «Благодійний фонд “За успіх”». Справа в тім, що згаданий класифікатор не містить такої організаційно-правової форми, як «благодійний фонд», там є тільки «благодійна організація». З іншого боку, зазначений класифікатор дозволяє не вказувати вид організації у назві, але тоді виникає проблема індивідуалізації юридичної особи. Крім того, внаслідок змін у законодавстві щодо визначення організаційно-правових форм виникають проблеми, коли у статуті юридичної особи й у виписці з реєстру виявляються різні найменування, що викликає необхідність доказування ідентичності найменування. Коротка анотація статті Анотація. У статті проаналізовано поняття суб’єкта економічної діяльності, звернуто увагу на законодавче визначення останнього як суб’єкта господарювання. Проаналізовано юридичну природу видів суб’єктів господарювання та надано їх класифікацію, а також проілюстровано історичний досвід щодо формування останніх. Автором надано правову конфігурацію організаційно-правових форм господарювання та встановлено деякі окремі типи корпоративних об’єднань. |
||||
Keywords |
Господарське законодавство України, організаційно-правові форми господарських організацій, господарські товариства, моделювання організаційно-правових форм господарських організацій. | ||||
Рецензент |
|||||
Зовнішній рецензент |
|||||
Article in PDF |
3 160-175 | ||||
Bibliography |
ні | ||||
Code DOI |
|||||
Цей запис також доступний на: Англійська, Російська
08.09.2016