ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Автор
, аспірант, Харків, Пушкінська, 77

В рубрицi

 Право;

Signed print

 23.10.2015

Issues number

 2015 - № 4 (23)

Page

 136-146

Type of articles

 Наукова стаття

Code UDK

 346.7:001.895(477)

ISSN print

 2411-5584

Abstract

 Постановка проблеми. Для створення ефективно діючої інноваційної системи в Україні необхідно перш за все проаналізувати її як системне явище. Доцільно розглянути її характерні риси, ієрархію її суб’єктів, тип системи для виявлення недоліків існуючого господарсько-правового забезпечення та їх нейтралізації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми сучасної інноваційної системи України досліджували Л. Л. Антонюк, Ю. Є. Атаманова, О. М. Давидюк, Т. М Пашута та ін. Водночас проблематику теорії систем досліджували В. Є. Бахрушин, Л. фон Берталанфі, О. М. Горбань, А. І. Уємов, Р. І. Фейджин, А. Д. Холл та інші. Однак науковцями не було проведено розгляд інноваційної системи з позицій теорії систем.
Формулювання цілей. Провести аналіз інноваційної системи України з позицій теорії систем. Розробити більш правильне визначення поняття «інноваційна система», дослідити її елементи, структуру, характерні риси.
Виклад основного матеріалу. Через те, що єдиного поняття системи у теорії систем не існує, а існуючі вбачаються такими, що недостатньо підходять для дослідження інноваційної системи, запропоновано таке визначення системи — це певна річ чи певне явище (або їх сукупність), що має певну мету та складається з певних окремих елементів, які пов’язані фіксованими зв’язками та взаємозалежністю один з одним та з навколишнім середовищем та які мають певну властивість, що виступає критерієм для входження елементів до складу системи. Характерною рисою інноваційної системи є інноваційність — властивість об’єкта, що полягає в необхідності використання цього об’єкта для створення, застосування, вдосконалення, забезпечення безпеки, передачі чи споживання інновацій. Інноваційна система — сукупність суб’єктів та відносин, що забезпечують створення, застосування, вдосконалення, забезпечення безпеки, передачу чи споживання інновацій. Елементами інноваційної системи є окремі суб’єкти та відносини між ними. Інноваційна система включає підсистеми: державного регулювання; освіти; генерації знань; інноваційної інфраструктури; виробництва. Інноваційна система є складною ієрархічною системою, що складається з таких рівнів: ініціатори створення інновацій; творці інновації як окремого об’єкта; суб’єкти, що займаються впровадженням інновації у виробництво; виробники інноваційного продукту; реалізатори інноваційного продукту; контролюючі суб’єкти; інвестори; суб’єкти,
що надають послуги; оборонна підсистема; споживач. Пропонується створити концепцію траєкторії інноваційного процесу та інноваційного ланцюга.
Висновки. Необхідною вбачається зміна існуючого поняття інноваційної системи та викладення його у відповідних законодавчих, а не у підзаконних актах. Також вбачається доцільним розглядати інноваційну систему як сукупність не тільки суб’єктів, а й відносин між ними. Необхідно викласти у законодавчому акті підсистеми не лише як вичерпний перелік певних суб’єктів, а надати їм визначення для можливості інтеграції нових суб’єктів та відносин у інноваційну систему. Потрібно детально дослідити ієрархію підсистем та суб’єктів інноваційної системи для надання оптимального господарсько-правового забезпечення відносинам між ними. Вбачається доцільним законодавчо закріпити концепції траєкторії інноваційного процесу та інноваційного ланцюга.
Коротка анотація до статті
Анотація. Розглянуто інноваційну систему як окремий вид систем. Проведено аналіз існуючих доктринальних та законодавчих визначень інноваційної системи та її складових, здійснено узагальнення та надано авторський варіант відповідної дефініції для використання у подальшій законодавчій діяльності держави.

Keywords

 Інноваційна система; засоби господарсько-правового регулювання; елементи системи.

Рецензент

Зовнішній рецензент

Article in PDF

 4 136-146

Bibliography

 1. Уёмов А. И. Л. фон Берталанфи и параметрическая общая теория систем / А. И. Уемов // Системный подход в современной науке. – М. : Прогресс-Традиция, 2004. – С. 37–52.
2. Горбань О. М. Основи теорії систем та системного аналізу : навч. посіб. / О. М. Горбань, В. Є. Бахрушин. – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2004. – 204 с.
3. Кант И. Сочинения в шести томах : Т. 3 / И. Кант. – М. : Изд-во соц.-экон. лит. «Мысль», 1964. – 799 с.
4. Varblane Urmas. How to improve the National Innovation Systems of catching-up economies? [Електронний ресурс] / Urmas Varblane, David Dyker, Dorel Tamm. – Trames. – 2007. – № 11 (61/56). – Режим доступу: http://www.kirj.ee/public/trames/ref-tr-07-2-2.htm.
5. Атаманова Ю. Є. Господарсько-правове забезпечення інноваційної політики держави : монографія / Юлія Євгенівна Атаманова. – Харків : ФІНН, 2008. – 424 с.
6. Задихайло Д. В. Кодифікація інноваційного законодавства: окремі концептуально-правові підходи / Д. В. Задихайло // Вісн. Акад. прав. наук України : зб. наук. пр. / редкол.: В. Я. Тацій та ін. – Х. : Право, 2010. – № 4 (63). – С. 177–185.

Code DOI

Цей запис також доступний на: Англійська, Російська

22.09.2015